8 жовтня виповнилось би 92 роки Кузіну Івану Андрійовичу, лікарю-невропатологу вищої категорії, лікарю-фізіотерапевту, який присвятив медицині 57 років.

          Іван Андрійович народився в м. Миколаєві в багатодітній сім'ї робітника.    В 1941 році закінчив 7 класів у школі № 39, але продовжити навчання не зміг - почалася війна.

          З 1941 р. по 28 березня 1944 р. перебував в окупації.

          Першого квітня 1944 р., після визволення Миколаєва, в 17 з половиною років був призваний до лав Червоної Армії. Бойовий шлях Іван Кузін почав сапером в 91-му інженерно-штурмовому саперному ордена Червоної Зірки батальйоні, брав участь в розмінуванні Керченського плацдарму, Яссо-Кишинівського котла. Потрапив в госпіталь і після лікування подальший військовий шлях продовжив у складі батальйону 1-го Далекосхідного фронту, побував у Маньчжурії, Північній Кореї, воював з Японією.

          Чимало випадків зі свого солдатського життя згадував Іван Андрійович.

Це було під час війни з Японією. Командир частини, в якій служив Іван Кузін, викликав до себе трьох осіб, в тому числі його, і поставив завдання: підірвати ДОТ, який знаходився в ущелині між сопками і обстрілював три дороги. Артилерія не могла його накрити. Групу прикривало відділення піхоти. Озброївшись кумулятивними зарядами, рано вранці пішли до доту. Після зняття охорони встановили на доті два кумулятивних заряда і підірвали його. Повертаючись назад, помітили попереду ворушіння чагарника. Пустили туди кілька черг, пішли перевірити результат і наткнулись на закривавленого самурая. І раптом побачили, як він поклав праву руку на ліве плече. Було відомо, що там у японців-самураїв знаходиться чека від детонатора. Всі кинулись врозтіч. Сапер, що стояв над ним, загинув, той, хто був збоку, впав у воронку, Кузіна І.А. вибуховою хвилею контузило і перекинуло через дорогу. Його знайшов сержант. У медсанбаті йому зробили операцію. Вхідних отворів - три: праворуч, нижче лопатки і на лопатці. Вилучили два осколки, а один залишився в м'яких тканинах - «заважати не буде».

          Не можна не згадати інший факт. «У Китайській Народній Республіці, переїжджаючи з об'єкта на об'єкт на вантажній машині, ми раптом зсередини почули гучний стукіт у борт машини і крик шофера «Ми гинемо!». Всі (9 осіб) кинулись до дверцят на задній стінці і побачили, що кузов машини висів над прірвою. Ми по борту машини вибрались і побачили «чудо». Поруч з машиною лежав молоденький китаєць, його права стопа в крові і бруді під колесом машини. З гомілковостопного суглоба стирчали кістки. Виявляється, він проходив повз машини і побачив, як передні колеса машини залишилися в колії нагорі, а задні - в глибокій колії з укосами донизу. Працюючи, задні колеса все більше розбивали колію і машина сповзала у прірву (більше 2-х км). Навколо - ні камінчика, суцільний бруд, і він швидко вирішив зупинити сповзання машини, підставивши ногу під заднє колесо.

          Постраждалого довезли до госпіталю. Зберегти гомілковостопний суглоб йому не вдалося. Так 16-річний хлопець залишився інвалідом. У бесіді він сказав, що не шкодує про втрачену стопу. «Головне, що врятував російських солдатів».

          У вересні 1947 року Кузін І.А. був звільнений в запас. За військову доблесть нагороджений орденами «За мужність», «Вітчизняної війни», 19 медалями.

          Після демобілізації Іван Андрійович навчався в Миколаївському медичному училищі, Вінницькому медичному інституті і працював на різних посадах в медичних установах міста: лікувальним інспектором обласного відділу охорони здоров'я, головним лікарем лікарні облліксанупру, начальником медслужби УВС, близько 20 років - головним лікарем санаторію-профілакторію «Парус», завідувачем фізіотерапевтичного відділення лікарні швидкої медичної допомоги.

          Робота в профілакторії «Парус» - це окрема сторінка в трудовій біографії Івана Кузіна. Санаторій будували завод мастильних систем і трест «Ніколаевпромстрой». Іван Андрійович багато їздив по колишньому СРСР, вивчаючи досвід санаторіїв, впроваджуючи найсучасніші досягнення в свій санаторій. Як результат - відкриття 41 кабінету і оснащення їх сучасною медичною апаратурою.

          Протягом багатьох років «Парус» був школою передового досвіду роботи та визнаний кращим санаторієм Радянського Союзу в галузі машинобудування.

          За самовіддану працю Кузіну І.А. присвоїли звання «Відмінник охорони здоров'я».

          Іван Андрійович багато років вів громадську роботу, керував ветеранськими організаціями санаторію-профілакторію «Парус» і лікарні швидкої медичної допомоги.

          У всіх лікувальних закладах, де працював, очолював товариства раціоналізаторів і сам був їх активним учасником. В активі «почесного раціоналізатора» 19 раціоналізаторських пропозицій.

          Будучи людиною активної життєвої позиції, Іван Андрійович обирався депутатом міської ради.

          Шістдесят років поруч з ним була кохана дружина. Більше 50 років Раїса Петрівна Кузіна пропрацювала викладачем англійської мови в педагогічному інституті ім. Сухомлинського.

          У родині Кузіних дві дочки, четверо онуків і три правнучки.