Багато часу минуло з тієї пори, коли замовкли останні залпи гармат Другої Світової війни, але не загоїлись душевні рани ветеранів, учасників війни, в'язнів концтаборів.

 

11 квітня відзначався Міжнародний день пам’яті в’язнів концентраційних таборів у Другій Світовій війні. Увесь світ згадував, що в роки війни у фашистських концтаборах загинуло від непосильної праці, голоду, хворіб, знущань 21915935 людей.

 

Колишні в'язні  та небайдужі мешканці Миколаєва вшанували пам'ять  про тих, кого насильно вивезли у рабство до Німеччини та тих, хто загинув там.

 

Під час заходу, присвяченому дню пам’яті, мешканка Заводського району Анастасія Лісовська розповіла цікаву, але сповнену трагізму історію про свого дідуся, Новака Василя Максимовича, який був угнаний на примусові роботи до Німеччини, неодноразово тікав з концтаборів, за що був засуджений до смертної кари.

 

Члени громадської організації «Миколаївське міське відділення Української спілки в’язнів - жертв нацизму» неодноразово робили спроби знайти цю легендарну людину.

 

Василь Новак, 1925 року народження, уродженець Вінницької області, у 1941 році був евакуйований в м. Маріуполь Донецької області. В червні 1942 року його разом з іншими односельцями насильно було угнано на роботу до Німеччини. У місті Боденбах працював на залізничній дорозі. Через місяць разом з односельцем Василем Калиниченко вони збігли з табору. Німці їх піймали та направили у тюрму міста Дрездена, а потім у штрафний табір Брикс (Чехословакія), де Василь Новак відбував покарання до січня 1943 року. Потім в’язня знову відправили у табір Боденбах.

 

Фашисти дуже жорстоко відносились до полонених – праця була непомірно важкою, годували дуже погано, умови життя були нестерпними. В другий раз арештували Василя Новака у квітні 1944 року за те, що під час роботи він викинув з вагону ящик. В гестапо його жорстоко побили та відправили в тюрму Дрездена, потім в штрафний табір Брикс, концтабір Гросрозен і на кінець в Маутхаузен (Австрія). При транспортуванні в  Маутхаузен йому знов вдається втекти.  Його знову піймали і доставили в тюрму міста Сантпельтен, де його жорстоко побили, закували в наручники  та кинули в камеру, де він провів два тижня. Після того приїхали есесівці та увезли полоненого поїздом у концтабір Маутхаузен.

 

Після жорстоких катувань Василя кинули у карцер. Він був засуджений на каторжні роботи в глибоку каменоломню. В’язні носили важкі каміння по 186 сходинкам смерті. У січні 1945 року по етапу Василя Новака перевезли у концтабір  Лангензальца, де він пробув до 1 квітня. Потім всіх в'язнів погнали пішки у концтабір Бухенвальд, а 27 квітня відправили у концтабір Дахау, де 29 квітня американська армія  звільнила всіх в’язнів  табору.

 

Після визволення Василь Новак ще 6 тижнів хворів на тиф в госпіталі Дахау. Потім його відправили на Батьківщину, де він працював на відновленні Донбасу, на шахті в м. Лисичанськ. Зараз щасливий батько та дідусь мешкає у колі дружньої родини у Первомайському районі Миколаївської області.

 

Це лише один приклад лихої долі покоління наших батьків та дідів, приклад спраги до життя, стійкості духу, незламної волі.